Мінімальні мозкові дисфункції у дітей
Мінімальні мозкові дисфункції (ММД) - термін, що позначає групу нервово-психічних порушень, різних з причин, механізмів розвитку та прояву.
Діагноз ставиться дитині лікарем-неврологом на підставі діагностованих легких органічних змін ЦНС, на тлі яких спостерігається порушення поведінки та навчання, невротичні реакції, розлади. Примітно, що інтелектуальний розвиток знаходиться в межах норми.
Найбільш характерні клінічні ознаки мінімальної мозкової дисфункції дітей - функціональні розлади (зміна поведінки, складності у процесі навчання у молодших класах школи, порушення мови, недостатня моторика, невротичні реакції різного виду) переважають над органічними.
Прояви та симптоми мінімальної мозкової дисфункції (ММД) у дітей
Педагоги та батьки можуть відзначати у дитини з мінімальними мозковими дисфункціями порушення сну (довго укладається, неспокійно спить), особливості емоційної сфери (часті зміни настрою, дратівливість, імпульсивність; при цьому сила прояву емоцій висока, дитина важко заспокоюється).
Дані прояви ММД пов'язані з порушенням регуляції процесів збудження-гальмування. Може створюватися враження, що такі діти погано чують: їх доводиться окричати кілька разів, підвищувати на них голос.Проте причина таких особливостей у труднощі уваги.
Проблема утримання, розподілу та перемикання уваги також лежить в основі багатьох складнощів у навчанні: невитримування загального ритму при груповій роботі, часте «випадання» з навчального процесу, вторинні порушення запам'ятовування, утримання та відтворення інформації.
Діти із ММД (мінімальними мозковими дисфункціями), починаючи з раннього віку, характеризуються підвищеною моторною активністю. Як правило, мають місце м'язові дистонії, нерідко спостерігаються риси дисплазії. Крім того, характерні численні рухові порушення: такі діти незграбні, зазнають труднощів у зав'язуванні шнурків, застібання гудзиків, у маніпулюванні ножицями, при освоєнні велосипеда, іграх з м'ячем тощо. Порушення зорово-моторної координації призводить до труднощів при оволодінні навичками читання та письма.
Які розлади можна зарахувати до мінімальної мозкової дисфункції у дітей?
Різноманітність факторів, що лежать в основі ММД, неоднорідні клінічні прояви призводять до того, що необхідно диференціювати цілий ряд станів, які раніше об'єднувалися в діагноз «Мінімальні мозкові дисфункції».
Остання редакція міжнародної класифікації хвороб МКХ-10 виділяє такі стани, зумовлені ММД:
Порушення психологічного розвитку:
розлади розвитку мови;
розлади розвитку шкільних навичок:дисграфія, дислексія, дискалькулія;
розлади розвитку рухових функцій: диспраксія.
Поведінкові та емоційні розлади дитячого та підліткового віку:
синдром дефіциту уваги із гіперактивністю;
поведінкові порушення.
Крім того, у ряді випадків, ММД є причиною різних мовних розладів (затримки мовного розвитку, загального недорозвинення мови).
З погляду нейропсихології основою різних клінічних форм порушень розвитку та поведінки є різні поєднання постраждалих зон мозку або мінімальних мозкових дисфункцій. Клінічна практика показує, що у дітей нерідко спостерігаються поєднання симптомів, притаманних не одній, а кільком діагностичним рубрикам за класифікацією МКБ-10. При цьому, з метою виявлення раціональної тактики діагностики та лікування, фахівці виділяють провідний симптомокомплекс.
Батькам потрібно знати, що діти з ММД потребують комплексного підходу та, крім медикаментозних препаратів, у процес лікування слід включати психотерапію, нейропсихологічну корекцію та модифікацію поведінки.
Невролог призначить необхідні апаратні об'єктивні дослідження та, за необхідності, медикаментозну терапію.
Нейропсихолог за допомогою спеціальної діагностики виявить, які відділи головного мозку дитини недостатньо зрілі, працюють дефіцитарно або компенсаторно; розробить індивідуальну корекційну програму їхнього розвитку. Психотерапевт допоможе налагодити стосунки у сім'ї, дитині адаптуватися у соціумі, впоратися з тривогою, агресією тощо.
Рекомендації та поради батькам
У процесі лікування мінімальної мозкової дисфункції повинні брати участь не лише батьки і сама дитина, а й інші члени сім'ї та, безумовно, педагоги. Близьке до дитини оточення має розуміти, що дії дитини з ММД часто неусвідомлені; з багатьма складними ситуаціями не може впоратися самостійно з особливостей своєї особистості.
Дуже важливо з розумінням ставиться до дитини, щоб навколо неї не виникало надмірної напруги. Спокійне та послідовне ставлення до малюка має таке саме значення, як і спеціально призначене лікування. Виховання дитини з діагнозом ММД — завдання непросте, але цілком можливе, якщо звернутися за допомогою до фахівців: насамперед невролога та нейропсихолога.
З повагою, практичний психолог Каушанська Маргарита Володимирівна
