«Перехідний об’єкт»
Згадаємо наше дитинство. Що пригадується відразу? Звичайно, теплі мамині руки і улюблена іграшка, і ця іграшка супроводжувала нас усюди - в дитячому садку, на прогулянці, під час сну. Ми довіряли їй свої секрети, ділилися печивом і лікували від різних хвороб. Сучасні діти нічим не відрізняються, вони також носять з собою іграшки, які беруть участь в їх повсякденному житті. Так що ж означає для дитини улюблена іграшка? Давайте з'ясуємо.
Дитячий вік вразливий не тільки для гострих психічних травм, а й для впливу оточення, в якому перебуває дитина. Вона не знає, де є місця безпечніше і краще її рідної домівки. Але в зв'язку з різними ситуаціями, їй, дитині, необхідно залишати будинок і відвідувати інші місця - лікарня, садок, наприклад. Залишаючи безпечне місце, щоб вижити і підтримати себе, дитина формує і підтримує невербальний зв'язок з батьками (частіше з матір'ю) і «сподівається», що ці зв'язки підтримують. Так з'являються ляльки, ведмедики, роботи в руках у малюків.
Гіпотеза про проміжну сферу дитячого досвіду і важливості перехідних об'єктів в період інфантильного розвитку була висунута англійським психоаналітиком Д. Винникоттом (1896-1971) у статті «Перехідні об'єкти». Відповідно до цієї гіпотези, в проміжній сфері дитячого досвіду важливу роль в розвитку немовляти набуває використання ним об'єктів, які не є частиною його тіла, але в той же час, не усвідомлюються їм до кінця в якості зовнішньої реальності. Йдеться про активне використання дитиною таких зовнішніх об'єктів, як, наприклад, частина простирадла, пелюшки, ковдри, які вона бере до рота, і які по-своєму цінує. До перехідних об'єктів Д. Винникотт відносить також звуки і мелодії, які вимовляє дитина, здійснювані нею різні дії. Це стає значимим для розвитку дитини у віці від чотирьох місяців до одного року, коли перехідні об'єкти використовуються немовлям під час відходу до сну і служать «його захистом від тривог, особливо від тривоги депресивного типу». Дитина заявляє свої права на володіння перехідним об'єктом. У її житті з'являються такі зовнішні об'єкти (спочатку які не сприймаються їм як такі, зовнішні) - ляльки, ведмедики, різні м'які і тверді іграшки. Малюк дає їм свої, часом тільки йому самому зрозумілі назви, відноситься до цих об'єктів з ніжністю і любов'ю, а іноді і з інстинктивною ненавистю. Володіння перехідним об'єктом передбачає, на думку Д. Винникотта, поступове набуття дитиною здатності «до допущення подібності та відмінності» і освоєння нею життєвого досвіду як шляху «від повної суб'єктивності до об'єктивності».
Наділяючи улюблену іграшку теплим образом близької людини і приносячи її з собою в дитячий сад, дитина знижує тривогу з приводу відділення від батьків. Малюк потребує образ знайомої людини «тут і зараз», а іграшка є ресурсом для нього в такій ситуації. На думку дорослих, коли дитина бере іграшку з собою на всі заняття, на прогулянку, вона може заважати малюкові. Але для дитини, що знаходиться далеко від значущих дорослих, це той «образ», який він може носити з собою, тобто тримати образ батьків при собі. Дуже важливо не відбирати іграшку, а включати її в гру, в «коло», як рівного члена занять. Тоді дитина бачить, відчуває, що вона у безпеці, розслабляється, все рідше і рідше носить іграшку з собою. І в подальшому потреба в іграшці відпадає сама собою.
Для батьків дуже важливо бути уважним до улюблених іграшок дитини, дозволяти малюку брати її з собою, ставитися до неї, як до значимої фігури. Важливо знати, що перехідний об'єкт (улюблена іграшка) - це показник незадоволених потреб дитини. І якщо до 7-8 років така потреба не зникає, необхідно звернути на це увагу.
Практичний психолог Ящишина Анастасія Костянтинівна
