"Дитяча депресія"
За статистикою, найбільш вразливими до депресії стають діти в пубертатному віці.
Як правило, статеве дозрівання, яке супроводжується значною зміною гормонального балансу, може відображатися на виробленні і захопленні серотоніну і дофаміну – основних медіаторів гарного настрою. Саме проблему гормональної нестабільності вважають патофізіологічною причиною депресивних розладів.
Як і у дорослих, у дітей депресія може розвинутися під впливом зовнішніх факторів – тривалий конфлікт між батьками, невдачі в школі, невміння будувати стосунки в колективі, важка втрата рідних.
Варто відрізняти депресію від поганого настрою, суму, печалі – ці емоції є нормальною реакцією здорової психіки на відповідні події, з якими стикається дитина. Як правило, чим молодше дитина, тим швидше відбуваються у неї зміни настрою, діти до 7-8 років не можуть тривалий час сумувати, вони надто життєлюбні. Горе, яке викликається розлученням із матір’ю у 4-річної дитини, печаль із-за загибелі домашнього улюбленця, сум із-за сварки з приятелем у молодшого школяра – все це відбувається і поступово забувається протягом 1-2 днів, іноді набагато швидше.
Якщо відбулися гормональні зміни і у дитини виникла справжня депресія, все протікає дещо інакше.
Завжди присутня загально відома тріада симптомів: хворобливо знижений настрій, ангедонія – неможливість отримати задоволення від чогось, погані думки, негативне мислення, що направлене на себе, знижена рухова активність. Дитина в цьому стані вважає себе поганою, не вірить, коли її хвалять, причому особливо важко їй ранком, одразу після пробудження. Разом з тим, почуття провини у дітей в стані депресії, як правило, направлено назовні. Якщо дорослі, які страждають цим недугом, схильні у всіх бідах і неприємностях звинувачувати себе, то дитина шукає винуватих навколо, причому частіше за все знаходить.
Зміни в поведінці дитини стають помітними оточенню, особливо близьким людям – діти відмовляються йти в школу, садочок, перестають займатися улюбленою справою. Пропадає бажання зустрічатися з друзями, не радують гості і подарунки. Дитину в такому стані важко переключити на позитивні думки, а якщо це вдається, то триває дуже недовго. У стані депресії дитина може наносити собі шкоду – виривати волосся, травмувати шкіру, гризти нігті до крові. Забороняти подібні дії і наказувати дитину не має сенсу, це може призвести до ще більшого погіршення стану. У дитини може змінюватися голос - він стає тихим та приглушеним, нерідко навіть важко розібрати, що дитина говорить. У маленької дитини стає помітна підвищена тривожність – вона переймається за своє здоров’я, за життя і здоров’я мами, інших важливих для неї людей. Може задавати питання про смерть – саме по собі це нормально, приблизно після 6 років діти починають замислюватися про те, що таке смерть, але тут важливо сполучення з іншими симптомами.
Може порушитися сон і апетит дитини, як в один, так і в інший бік. На тлі перерахованих ознак можуть з’явитися і соматичні прояви – головний біль, розлади шлунка, причому як діарея, так і закрепи, біль в животі, зазвичай блукаючий, нудота без причини і без блювоти. Можливі епізоди нічного нетримання сечі.
Найбільш важливе – всі перераховані ознаки можуть бути проявом звичайної втоми, поганого настрою, суму, але і в цьому випадку вони проходять за декілька діб. Депресія значно стійкіша, симптоми погіршуються з часом і не проходять протягом 2-3-ох і більше тижнів.
Якщо ви запідозрили депресію у дитини, перш за все, необхідно звернутися до спеціаліста – психіатра, психотерапевта або невролога. Тільки лікар може підтвердити діагноз і порекомендувати лікування. Варто розуміти, що до 9-річного віку дитяча депресія має надто масований і нетиповий характер і розпізнати її може тільки досвідчений лікар.
Депресію у дітей рідко лікують за допомогою медикаментів, тим не менше, вже після 8 років допускається використання деяких антидепресантів. Частіше за все дитину виводять з важкого стану за допомогою психотерапії, бесід с дитячим психологом, але основну роль відіграє сім’я. Лікування може бути досить тривалим, але без нього не обійтись.
Практичний психолог: Ящишина Анастасія Костянтинівна
