Консультація для батьків «Розвиток спільної уваги у дітей з аутизмом»
Спільної увага (Shared attention) - здатність направляти увагу на той самий об'єкт, на який звертає увагу інша людина. Розвивається в ранньому віці: дитина не тільки помічає, на який об'єкт дивиться інша людина, але і за допомогою вказівного жесту сама звертає увагу людини на його предмет.
Діти, у яких було діагностовано аутизм, мають дефіцит соціальних навичок, а якщо говорити конкретніше, то їм не вистачає спільної уваги. Так званої загальної уваги двох людей до одного і того ж об'єкту або синхронізації уваги між двома або більше людьми.
Приклад ситуації спільної уваги: дитина бачить кішку, вигуком і вказівним жестом він показує мамі на кішку, стежачи за її поглядом і переконуючись, що вона на неї подивилася (ініціація спільної уваги). Мама дивиться на дитину, потім на кішку і, дивлячись в очі дитині, каже: «Так, це кішка!» (Відповідь на ініціацію спільної уваги). Ця ситуація є типовою для дітей після року і дозволяє їм розділити з дорослим враження від побаченого та їх об'єкта або події що їх зацікавив.
Спільна увага - це критично важливий навик в розвитку дитини. Дослідження пов'язують спільну увагу з подальшим розвитком навичок, включаючи здатність до символічного мислення, мовлення та загальних соціально-пізнавальних процесів. Спільна увага - це необхідний базовий навик, і саме в ньому може полягати потенціал прориву в лікуванні аутизму у дітей.
Аналізуючи вплив відсутності або зниження актів спільної уваги у дітей з РАС в ранньому віці, П. Хобсон стверджував, що саме порушення розвитку спільної уваги, що не дозволяє в ранньому дитинстві отримати досвід емоційного спілкування з дорослим, призводить до порушення соціальної взаємодії при аутизмі.
Пер Холт виділяє протокол підготовчого тренінгу та тренінгу з навчання уваги до вказівного жесту і напрямку погляду іншої людини. Спочатку дорослий вказує на потенційно цікавий для дитини предмет (наприклад, ласощі, маленьку іграшку - те, що може поміститися під невелику чашку). Дорослий просить дитину відвернутися і закрити очі - дитина не повинна спостерігати за тим, що робить дорослий. Коли дитина не дивиться, дорослий кладе бажаний предмет під одну з двох непрозорих чашок перевернутих догори дном на столі, після чого просить дитину перевернути одну з них і / або показати на неї. Дитина повинна вказати на одну з чашок (при необхідності можуть використовуватися, поступово зменшуючись, фізичні підказки). Дорослий піднімає одну з чашок, і якщо бажаний предмет знаходиться під нею, то дитина може його взяти.
Якщо під чашкою немає предмета, то у дорослого є два варіанти дій:
1. Дорослий піднімає іншу чашку, щоб показати, де був предмет, дитині, а потім дитина повинна спробувати знову.
2. Дорослий дозволяє дитині показати на другу чашку і взяти бажаний предмет. (Цей вибір залежить від рівня толерантності дитини до помилок і необхідності почати заново).
Під час підготовчого тренінгу важливо привчити дитину, що вибір правильної чашки призведе до отримання бажаного. Наступне завдання - навчити дитину, що кращий спосіб вгадати чашку - це стежити за жестом або поглядом дорослого.
Практичний психолог Каушанська Маргарита Володимирівна
