Механізми психологічного захисту у дітей
Психологічний захист - це спеціальна система стабілізації особистості, спрямована на огорожу свідомості від неприємних, травмуючих переживань, пов'язаних з внутрішніми та зовнішніми конфліктами, станами тривоги і дискомфорту.
У дитини кожен захисний механізм спочатку формується для оволодіння конкретними інстинктивними прагненнями і пов'язаний з певною фазою індивідуального розвитку. Спонукають до формування механізмів психологічного захисту різноманітні види тривоги, типові для дітей, які виникли в онтогенезі. Сюди відносять реакції занепокоєння на фізичний дискомфорт, страх розлуки та самостійності (самотності, темряви, замкнутого простору), страх смерті (нападу, захворювання, смерті батьків, казкових персонажів, стихії та ін.), страх підпорядкування (бути покараним, бути присоромленим, втратити розташування), страх зміни.
Психологічні захисні механізми проявляються у дошкільнят та у молодших школярів й свідчать про становлення зрілої системи психологічного захисту. Покажемо на конкретних прикладах, як деякі з них виявляються у дітей.
Заміщення
Цей вид захисту іноді проявляється досить рано. Для нас він особливо значущий, оскільки тісно пов'язаний з розвитком дитячих ігор і роллю іграшок в нормалізації психічної рівноваги дитини у важких ситуаціях. Дійсно, взявши ляльку або тваринку і граючись з нею, дитина може «дати» їй можливість робити і говорити все, що їй самій заборонено: бути жорстокою, лаятися, висміювати інших і т.п. Заміщення може виступати не тільки як зміщена агресія, а й як можливість полегшити вантаж своїх емоцій і опрацювати свої почуття. У цьому сенсі зрозуміло, чому дитині так важливо говорити про свої проблеми. Для неї розповідь є найпростішою формою заміщення, адже розповісти - значить щось зробити. У того, хто говорить, з'являються дві можливості: що його почують і що він сам вислухає себе. Однак при цьому слухання повинно бути повним розуміння. Дорослий надасть дитині підтримку в процесі такого слухання, якщо дасть йому можливість виговоритися й не буде переривати його своїми думками, поспішними інтерпретаціями або зверненнями. Якщо дитина задасть питання, потрібно обов'язково почекати, не відповість вона на питання сама. «А як ти сам думаєш? Адже ти напевно думав про це!».
Витіснення
Це процес «забування» не самої події, яка є травматичною, а ії неприйнятного мотиву, причини, що спонукала дитину вчинити саме подібним чином. У процесі витіснення справжнього мотиву поведінки, він замінюється на хибний і забувається. Саме за допомогою витіснення дитина стає здатною впоратися з найпотужнішими інстинктивними імпульсами, які є страшними або мають асоціальний характер. Яскравим прикладом може виступати бажання знищити одного з близьких членів сім'ї в пориві гніву або сильної образи.
Сновидіння
Більшість батьків розуміють, що, проявивши увагу до снів дитини, можна виявити джерело його тривог. Тим більше, що у дітей досить рано включаються форми психологічного захисту, пов'язані з фабулою сновидіння. Розумінню проблем, що виявляються у фабулі дитячого сновидіння, допомагає і поява в них різноманітних тварин, сенс яких прояснюється з їх ролей у змісті дитячих казок. Відповідно до них, образ свині в сновидінні може позначати хамство, а образ лева - символізувати силу. Ситуації переслідування загрозливими істотами нерідко ініційовані проблемами відносин в класі або сім'ї, а занепокоєння і тривога в дитячих снах часто говорять про неготовність до опитування, контрольної роботи, іспиту тощо.
Відчуження
Захисний механізм, пов'язаний з відділенням почуття від ситуації. Нерідко ізоляція проявляється у дитини досить рано при сприйнятті емоційно травмуючих ситуацій або спогадах про них з почуттям тривоги, цими подіями спровокованим.
Наприклад, небезпечна для дитини ситуація може виникнути в тому випадку, коли батьки не люблять один одного, проте утримуються від того, щоб сваритися чи будь-яким іншим чином виявляти свою неприязнь. У той же час, холодність позбавляє невимушеності у їх відносинах з дитиною. Тоді дитина живе в обстановці, що не дозволяє їй вступати в тісний контакт ні з матір'ю, ні з батьком. Тому вона відчуває себе наляканою, ніколи не знаючи напевно, що відчувають і думають її батьки. В результаті дитина вдається до ще одного підсвідомого захисного механізму - ізоляції. Вона відключається від зовнішнього світу і занурюється у власний світ, віддається мріям, стає відчуженою.
Регресія
Це захист за рахунок повернення почуттів і дій до тієї стадії психічного розвитку особистості, в якій ці дії були успішними, а почуття відчувалися як задоволені. Досить типовою при цьому є ситуація, коли в родині, де народилася ще одна дитина, старший починає капризувати і пустувати як маленький, підсвідомо вважаючи, що за це і люблять малюка дорослі, і намагаючись таким чином досягти того ж результату. Суть взаємодії з батьками зводиться до проблеми: яким бути, щоб вони мене любили? Побоювання, що не вдасться реалізувати батьківські очікування, призводить до напруження, перетворюється в мрії про успіхи, яких насправді досягти неможливо.
Всі перечисленні механізми психологічного захисту формуються у ранньому віці, але зберігаються й далі, коли дитина дорослішає. Тому їх можна спостерігати не тільки у дошкільнят та молодших школярів, а й у підлітків.
Практичний психолог Ящишина Анастасія Костянтинівна
