Консультація для батьків «Вплив дитячого білінгвізму на розвиток мовлення»
Що таке дитячий білінгвізм (двомовність)? Це явище, при якому дитина володіє двома мовами і поперемінно їх використовує в залежності від умов мовного спілкування. У випадку володіння більш, ніж дві мови, йдеться про мультилінгвізм.
За даними статистики, сьогодні майже 50% дітей з усього світу володіють двома або більше мовами, і ця тенденція продовжує зростати.
Розрізняють природний, штучний та стихійний білінгвізм . Якщо батько й мати є носіями різних мов, то дитина потрапляє в ситуацію природного білінгвізму. Коли ж батьки – носії однієї мови, але навчання дитини в дошкільному закладі (чи школі) йде на іншій мові, ідеться про штучний білінгвізм. У випадку, коли батьки спілкуються однією мовою, а на ігровому майданчику хлопчик чи дівчинка опиняється в іншому мовленнєвому середовищі, - маємо справу зі стихійним білінгвізмом.
Слід зазначити, що дитячий білінгвізм має як і позитивний, так і негативний вплив на загальний шлях розвитку дитини.
Деякі вчені вважають, що двомовність позитивно впливає на розвиток усіх когнітивних функцій дитини. Абстрактне мислення у таких дітей розвивається раніше, швидше та краще, ніж у монолінгвів (тих, хто володіє однією мовою). Прихильники білінгвізму вказують на те, що при успішному розвитку дитини-білінгва, після деякого періоду її відставання від однолітків , в шкільному віці та старше вона починає випереджати їх за багатьма показниками.
Необхідно зауважити, що все це відноситься до дітей, чий сенсомоторний і мовленнєвий розвиток повністю відповідає віковій нормі.
Противники ж білінгвізму вказують на те, що мовленнєвий розвиток дитини-білінгва на ранніх етапах йде значно повільніше, ніж у однолітків-монолінгвів.
При засвоєнні відразу двох мов одна (домінуюча) мовна система впливає на другу, в результаті чого відбувається їх змішування, яке призводить до ряду мовних і мовленнєвих труднощів у дитини. Найчастішими проблемами в таких випадках є порушення звуковимови на обох мовах, поява акценту, неправильне використання граматичних конструкцій і, як наслідок, труднощі при оволодінні письмом і читанням.
Оволодіння двома мовами одночасно або послідовно в ранньому віці часто стає причиною перевтоми малюка і може призвести до різних збоїв в роботі центральної нервової системи, зокрема до заїкання або навіть мутизму. У таких випадках дитина взагалі перестає користуватися будь-якої мовною системою або вдається до вербального спілкування вкрай рідко.
Якщо мовлення повноцінно не сформовано на жодній з мов, то руйнується структура мовленнєвого мислення, що може призвести до психологічних стресів. Дитина починає замикатися в собі, виникають труднощі з соціальною адаптацією, а в подальшому може з'явитися відчуття ущербності.
Наявність у білінгва мовленнєвих розладів посилює проблему мовленнєвого розвитку. Така дитина може погано розуміти пояснення вихователя, не відповідати на питання і не впоратись із навчальною програмою. Як правило, батьки і педагоги тривалий час не надають значення цьому факту, а в деяких випадках розцінюють його невірно.
З одного боку, така проблема може бути пов'язана з тим, що дитина недостатньо добре знає мову, на якій йдеться навчання, щоб відповідати вимогам, які пред'являються до учнів . З іншого боку, мало зрозуміла мова дитини-білінгва може бути обумовлена ??наявністю у неї будь-якого порушення мовлення (алалія, дизартрія та ін.), що заважає дитині засвоювати обидві мови.
Виділяють такі особливості мовленнєвого розвитку двомовних дітей у ситуації раннього білінгвізму:
-Діти пізніше оволодівають мовленням;
-словниковий запас з кожної мови менший, ніж у однолітків-монолінгвів;
-часто виникають труднощі під час засвоєння писемного мовлення з другої мови;
-спостерігаються труднощі в оволодінні граматикою і семантикою мов;
- у разі зменшення мовленнєвої практики спостерігається поступове згасання не домінуючої рідної мови.
Таким чином, при вихованні дитини-білінгва слід пам’ятати про вищеперелічені особливості мовленнєвого розвитку і приділяти увагу своєчасній профілактиці можливих мовленнєвих розладів. Адже мовлення є головною комунікативною функцією, і її порушення або недостатнє засвоєння може несприятливо відбитися на якості усього життя людини.
Вчитель – дефектолог Проніна Софія Андріївна.
