Консультація для батьків "Особливості уваги у дітей з порушенням мовлення"
У дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку увага характеризується нестійкістю, низьким рівнем довільності, їм важко виконувати завдання за словесною інструкцією. Такі труднощі викликають складнощі у плануванні своїх дій, порушують аналіз та синтез отриманої інформації. Що призводить до великої кількості помилок при диференціації кольорів, форм, розташуванні фігур тощо. Так, у дітей із ЗНМ спостерігали недостатню стійкість уваги, обмеженість у можливостях її розподілу. Часто являються не сформованими або частково порушеними усі види контролю за діяльністю. Розподіл уваги між мовленням та практичною діяльністю визиває відповідні труднощі при виконанні поставлених перед дітьми завдань.
Відмічають, що діти з ринолалією мають розгальмовану, не стійку увагу. Під час навчальних занять у них спостерігається зниження рівня працездатності та продуктивності. У дітей із заїканням спостерігають знижену пізнавальну активність, низьку концентрацію уваги. Такі діти гірше виконують діяльність, яка потребує високого рівня автоматизації. У таких дітей можливий знижений процес довільної уваги, що вказує на ступінь порушення власного мовно-моторного компоненту, так як відбувається тісний взаємозв’язок між ступенем порушення уваги та важкістю мовленнєвого порушення.
Діти з ФФНМ мають недостатньо стійку увагу, переважає швидке виснаження, відволікання, зниження рівня стійкості та переключення уваги. Все це залежить від недостатньої рухливості основних нервових процесів в корі головного мозку індивідуальних відмінностей.
У дітей-дислалаків спостерігається втомленість, виснажливість, відволікання, але у загальному ці діти налаштовані на отримання позитивного результату. А у дітей дизартриків при будь-якому навантаженні спостерігається характерна нестійкість уваги, втомлення, відволікання.
Діти з порушенням мовлення відрізняються за якісними показниками уваги. Наприклад, одним притаманна нестійка увага, що поєднується з достатнім рівнем розвитку пізнавальної діяльності (сприймання, пам'яті, наочно-образного і словесно-логічного мислення). При цьому основним чинником є порушення саморегуляції. Іншим дітям властивий обмежений обсяг уваги, що поєднується з недорозвитком пізнавальних процесів, уповільненим темпом діяльності, недостатньою короткотривалою пам'яттю.
Характерна особливість довільної уваги у дітей з порушенням мовлення полягає в залежності від модальності подразників (зорового або слухового): в умовах словесної інструкції дітям важче зосередити увагу на виконанні завдання, ніж в умовах зорової. Дітям складно, майже недоступно розподіляти увагу між мовою і практичними діями.
Більшість дітей з порушенням мовлення не можуть зосередитися і підтримувати нормальний рівень уваги протягом тривалого часу. Обсяг, стійкість, розподіл, переключення уваги в них гірші, ніж у ровесників з типовим розвитком. У процесі виконання навчального завдання діти реагують навіть на незначні подразники навколишнього середовища: малопомітний рух предметів або слабкий звук відволікають їхню увагу. Часто діти концентрують увагу на другорядних подразниках і не реагують на основні.
Таким чином, аналіз літературних джерел доводить, що у дітей із порушеним мовленнєвим розвитком спостерігається зниження уваги, такі діти швидко втомлюються, часто відволікаються, через що знижується продуктивність засвоєння матеріалу на заняттях.
Практичний психолог: Ящишина Анастасія Котянтинівна
