Криза 12-19 років.
Продовжуємо з вами розбирати тему криз розвитку особистості.
Юність, на яку приходиться п'ята стадія в схемі життєвого циклу Еріксона, вважається дуже важливим періодом у психосоціальному розвитку людини. Уже не дитина, але ще і не дорослий (від 12-13 до приблизно 19-20 років), підліток зіштовхується з різними соціальними вимогами і новими ролями, що і складає суть задачі, яка пред'являється людині в цьому віковому періоді.
Новий психосоціальний параметр на позитивному полюсі з'являється у виді его-ідентичності, на негативному полюсі - у виді рольового змішання. Задача, з якою зустрічаються підлітки, полягає в тому, щоб зібрати воєдино всі наявні до цього часу знання про самих себе (які вони сини чи дочки, студенти, спортсмени, музиканти, т.п.) і інтегрувати ці численні образи себе в особисту ідентичність, яка представляє усвідомлення як минулого, так і майбутнього, що логічно випливає з нього.
У визначенні ідентичності, даному Еріксоном, можна виділити три елементи.
Перше: юнаки і дівчата повинні постійно сприймати себе "внутрішньо тотожними самим собі". У цьому випадку в індивідуума повинний сформуватися образ себе, що склався в минулому і змикається з майбутнім.
Друге: значимі інші люди теж повинні бачити "тотожність і цілісність" в індивідуумі. Це значить, що юним потрібна впевненість у тому, що вироблена ними раніше внутрішня цілісність буде прийнята іншими людьми, значимими для них.
Третє: молоді люди повинні досягти "зростаючої впевненості" у тому, що внутрішній і зовнішній плани цієї цілісності погоджуються між собою. Їхнє сприйняття себе повинно підтверджуватися досвідом міжособистісного спілкування за допомогою зворотного зв'язку.
Згідно Еріксону, основа для благополучної юності і досягнення інтегрованої ідентичності закладається в дитинстві. Однак за межами того, що підлітки виносять зі свого дитинства, розвиток особистої ідентичності відбувається під сильним впливом тих соціальних груп, з якими вони себе ідентифікують. Крім того, пошук ідентичності може бути більш важким процесом для певних груп людей.
Нездатність юних досягти особистої ідентичності приводить до того, що Еріксон назвав кризою ідентичності. Криза ідентичності, чи рольове змішання, найчастіше характеризується нездатністю вибрати кар'єру чи продовжити освіту. Багато підлітків, що страждають від специфічного для цього віку конфлікту, відчувають пронизливе почуття своєї непотрібності і безцільності. Вони відчувають свою непристосованість, деперсоналізацію, відчуженість і іноді кидаються убік "негативної" ідентичності - протилежної тієї, що наполегливо пропонують їм батьки й однолітки.
У багатьох, а може бути і у всіх суспільствах певної частині підліткової популяції дозволені і законодавчо закріплені визначені відстрочки в прийнятті ними ролей дорослих. Для позначення цих інтервалів між підлітками і дорослими Еріксон ввів термін психосоціальний мораторій. У багатьох країнах психосоціальний мораторій має форму системи вищої освіти, що дає можливість молодим людям спробувати певну кількість різних соціальних і професійних ролей до того, як вони вирішать, що їм потрібно насправді. Є й інші приклади: багато молодих людей бродяжать, звертаються до різних релігійних систем чи пробують альтернативні форми шлюбу і родини до того, як знайдуть своє місце в суспільстві.
Якщо підліток успішно впорається з цим етапом свого життя - то у нього з'явиться відчуття того, хто він є, де знаходиться і куди йде. На відміну від попередніх стадій, де батьки надавали більш або менш прямий вплив на результат криз розвитку, вплив їх тепер виявляється найбільш непрямим. Якщо завдяки батькам підліток уже виробив довіру, самостійність, заповзятливість, то шанси на ідентифікацію, тобто на впізнання власної індивідуальності, значно збільшуються.
Сприятливе вирішення цього конфлікту - вірність.
Практичний психолог: Ящишина Анастасія Костянтинівна
