Фантазія та уява
Фантазія та уява – це види мислення, це вміння подумки уявляти те, чого немає, з того, що є у пам'яті. Інакше висловлюючись, уява – це активний творчий процес створення нового знання (нових ідей) зі старого знання. Але якщо уява – це вміння подумки створювати нові ідеї та образи можливих і неможливих об'єктів на основі реальних знань, то фантазія – це створення теж нових, але нереальних, казкових ситуацій та об'єктів, але також на основі реальних знань.
Розрізняють кілька видів уяви:
1. Відтворювальна уява – це уявлення образів за заздалегідь складеним описом, наприклад, під час читання книжок, віршів, нот, креслень, математичних знаків. Інакше цей вид уяви називають репродуктивним, що відтворює, що згадує.
2. Творча уява– це самостійне створення нових образів за власним задумом. Діти це називають «з голови».
3. Некерована уява – це те, що називають «буйною фантазією», безглуздістю, набором незв'язаних нісенітниць.
При фантазуванні дитина сама створює який завгодно сюжет, у тому числі і казковий, яку завгодно ситуацію, яке завгодно завдання і сама вирішує її як завгодно. Класичним носієм фантазії є казка.
Коли дитина самозабутньо розповідає небилиці зі своєю участю, вона не бреше, у нашому звичайному розумінні, вона складає. Їй не має значення, реальне це чи не реальне. І нам це не повинно бути важливим, важливо інше, що мозок дитини працює, генерує ідеї.
Є три закони розвитку творчої уяви:
1) Творча діяльність уяви перебуває у прямій залежності від багатства та різноманітності колишнього особистого досвіду людини. Справді, будь-яка уява будується з реальних елементів, багатший досвід – багатша уява. Звідси наслідок: треба допомагати дитині накопичувати досвід, образи та знання (ерудицію), якщо ми хочемо, щоб вона була творчою людиною.
2) Можна уявити те, що сам не бачив, але про що чув чи читав, тобто можна фантазувати на основі чужого досвіду. Наприклад, можна собі уявити землетрус чи цунамі, хоча цього ніколи не бачив. Без тренування це складно, але можна.
3) Зміст уявних предметів чи явищ залежить від наших почуттів у момент фантазування. І навпаки, предмет фантазії впливає на наші почуття. Можна так сфантазувати своє майбутнє, що це буде керівництвом на все життя, а можна нафантазувати жахів і боятися увійти в темну кімнату. Почуття, як і думка, керують творчістю.
Більшість прийомів фантазування пов'язані зі зміною законів чи явищ природи. Змінювати можна все: будь-який закон живої і неживої природи, будь-який соціальний закон, закон може діяти навпаки, можна вигадувати абсолютно нові закони, можна виключати деякі чинні закони, можна змусити закони діяти чи не діяти за своїм бажанням, тимчасово, періодично чи непередбачено; можна міняти будь-яку істоту живої природи: людей (всі люди стали чесними!), тварин, рослин.
Нижче розглянуто лише 10 із 35 прийомів фантазування, наведених у книзі Тамберга Ю. Г. «Розвиток творчого мислення дитини»:
1. Збільшення – зменшення.
Цей найпростіший прийом, він широко використовується у казках, билинах, у фантастиці. Збільшувати та зменшувати можна практично все: геометричні розміри, вагу, гучність, багатство, відстані, швидкості. Збільшувати можна необмежено від дійсних розмірів до нескінченно великих, та зменшувати можна від дійсних до нульових, тобто до повного знищення.
2. Додавання однієї чи кількох фантастичних властивостей одній людині або багатьом людям (як фрагменти майбутніх фантастичних творів). Методика цього виду фантазування схожа на метод фокальних об'єктів:
a) обирають кілька довільних об'єктів живої та/або неживої природи;
b) формулюють їхні властивості, якості, особливості чи риси характеру. Можна вигадувати нові властивості «з голови»;
c) сформульованими властивостями та якостями наділяють людину.
3. Оживлий малюнок.
4. Виняток деяких якостей людини.
5. Перетворення людини на будь-який об'єкт.
Людина перетворюється на іншу людину, на тварин (птах, звірів, комах, риб), на рослини (у дуб, троянду, баобаб), на об'єкти неживої природи (камінь, вітер, олівець). Це найбагатший матеріал нових казок. Але найголовніше у цьому прийомі – це виховання емпатії – вміння перетворитися на інший образ і побачити світ його очима.
6. Антропоморфізм.
Антропоморфізм – це уподібнення людині, наділення людськими властивостями (мовленню, мисленням, здатністю відчувати) будь-яких об'єктів – одухотворених та неживих: тварин, рослин, небесних тіл, міфічних істот.
7. Надання об'єктам неживої природи здібностей та якостей живих істот, а саме: здатності рухатися, думати, відчувати, дихати, рости, радіти, жартувати, посміхатися.
8. Надання об'єктам неживої природи надзвичайних властивостей. Наприклад, камінь. Він світиться, завжди теплий (ніколи не остигає!), можна руки гріти в мороз, робить воду солодкою та цілющою, а сам не розчиняється. Камінь поглинає хвороби. Камінь дає безсмертя. Споглядання каменю надихає писати вірші та малювати тощо.
9. Пожвавлення померлих людей, тварин, рослин.
10. Пожвавлення померлих героїв літературних творів, зокрема, героїв казок.
Розуміння фантазії дозволяє глибше поринути у природу і сутність фантазійних форм, як невід'ємного елемента ігрової діяльності, як у дітей, так і у дорослих.
(Запрошуємо на наш телеграм канал за посиланням https://t.me/+cxCCLjJVzHw4ZDYy)
З повагою, практичной психолог Ящишина Анастасія Костянтинівна
