ЧОМУ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ (НЕ МОЖЕ) РОБИТИ УРОКИ?
Досить часто батьки, звертаючись до психолога, кажуть слова: наша дитина не хоче робити уроки.
Але результати психологічної діагностики показують, що за відмовою робити уроки можуть ховатися інші причини.
Причини:
Пізнавальні процеси (і їх властивості) розвинені на низькому рівні
Мислення, увага, пам'ять, сприйняття – складні психічні процеси. Їх розвиток зумовлений безліччю факторів. З низьким рівнем розвитку пізнавальних процесів вчитися нестерпно складно. У такому разі дитина долає величезні труднощі щодня. Але від постійної практики не стає легше. Зовні це може бути непомітно. І тоді для батьків збоку все виглядає банальним небажанням та лінню.
У цій ситуації необхідно розвивати саме процеси, а не вивчати предмети. Щойно рівень розвитку зросте, засвоювати інформацію дитині стане набагато легше.
Низька вольова саморегуляція
У такої дитини втома настає швидше, ніж в інших дітей. А відновлення настає повільніше чи не настає зовсім. Наполегливості та самовладання, а також прагнення досягти мети не вистачає зовсім. Тобто перед невеликим завданням дитина пасує. Помножуємо на 5 днів на тиждень та отримуємо величезний опір дитини та втому батьків.
Тут батькам доводиться стати ніби «зовнішньою волею» для дитини, допомагаючи з організацією домашніх занять (бажано, одночасно), розбиваючи домашнє завдання на невеликі порції.Поступово дитині надається дедалі більше можливості самостійно регулювати власну діяльність.
Неуспішність у школі чи конфлікти з педагогом/однокласниками
Йдеться про сформоване негативне ставлення до школи в цілому. Вищезазначені причини також можуть бути у цьому випадку. Внаслідок тривалої неуспішності дитини в школі може з'явитися шкільна дезадаптація. Дезадаптація важко піддається корекції і вимагає кардинальних змін у житті дитини, наприклад, зміни навчального колективу або школи. При виникненні такої ситуації, як правило, потрібна тривала підготовка дитини до такої зміни, щоб дитина повірила, що можливо і по-іншому.
Педагогічна занедбаність
При педагогічній занедбаності дитина не засвоїла необхідного обсягу матеріалу з різних причин. Такими причинами можуть бути: переїзди, недосвідченість педагога, часта зміна педагога, тривалі хвороби та пропуски занять тощо. Тобто пізнавальні здібності дитини розвинені на належному рівні, але знаний компонент недостатньо розвинений.
При вирішенні такої проблеми, як правило, потрібні заняття саме з педагогом, щоб усунути прогалини у знаннях.
Висока тривожність
Тривожна дитина, в принципі, за будь-яку значущу діяльність братиметься з великою оглядкою. Поки є шанс стати неуспішним, дитина дистанціюватиметься від діяльності. Причиною часто є фізіологічні особливості дитини, але бувають і зовнішні неадекватні дії (крики, покарання тощо) дорослих під час виконання домашніх завдань.В даному випадку метою корекції стає стабілізація емоційного стану дитини, зниження негативних факторів середовища.
Неадекватно завищені вимоги батьків
Хто не хотів би мати розумну та обдаровану дитину. Дуже приваблива ідея, що будь-яка квіточка виросте особливою, якщо правильно доглядати і поливати. «У нас не було стільки можливостей у дитинстві, а йому нічого не треба» – так думають батьки у схожій ситуації.
Варто пам'ятати, що в першу чергу потрібно враховувати здібності та бажання дитини.
Відмова від самостійного виконання домашніх завдань
У цій ситуації дитина не відмовляється робити уроки зовсім, але відмовляється робити їх самостійно. Дитині хочеться, щоб поруч був дорослий, до якого завжди можна звернутися за підказкою, тобто перекласти відповідальність. Така ситуація виникає, як правило, якщо у дитини не розвинені навички самоорганізації, та/або не вистачає уваги батьків, та/або висока тривога.
Після виявлення причин (швидше за все – одна з попередніх), виправлення ситуації – лише справа часу.
Порушення рольової поведінки щодо батьків
Як правило, така дитина в школі поводиться добре, і старанно вчиться. Вдома показує діаметрально протилежну поведінку. Дитина зовсім не слухає батьків, і в голові у дитини не відбулося утворення причинно-наслідкового зв'язку «я – учень → все навчання – це моя відповідальність».
Виходить, що виконання домашнього завдання – це лише один із проявів порушення поведінки. Зміни, у цьому разі, необхідні всередині дитячо-батьківських відносин.
Практичний психолог Каушанська Маргарита Володимирівна
