Хто такі гіперактивні діти?
Рухливість, допитливість є характеристиками розвитку дитини. Але існує група дітей, які ці якості досягають патологічного рівня. Таких дітей називають гіперактивними, тобто надрухливими.
Гіперактивність як один із патологічних проявів є частиною цілого комплексу порушень, які складають «синдром дефіциту уваги з гіперактивністю» (СДУГ). У розвитку цього синдрому вважаються домінуючими три групи факторів:
- Генетичні фактори;
- пошкодження центральної нервової системи під час вагітності та пологів;
- Негативна дія внутрішньосімейних факторів.
Основні прояви СДУГ: гіперактивність, дефіцит уваги та імпульсивність. Не менш серйозними вторинними порушеннями є слабка успішність у шкільництві та проблеми зі спілкуванням.
Більш-менш виразними прояви СДУГ стають до 3-4 років, але вже в ранньому дитинстві такі малюки виділяються серед однолітків високою чутливістю до зовнішніх подразників, підвищеним м'язовим тонусом, поганим сном.
Настрій гіперактивних дітей нестійкий, спостерігається запальність, агресивність, що часто призводить до конфліктів з оточуючими. Через це дитина може відчувати складнощі у відносинах серед однолітків, які відмовляються спілкуватися з ним, пояснюючи це його забіякою та невмінням грати.
Критерії виявлення гіперактивної дитини
Дефіцит уваги
1. Часто дитина неспроможна утримувати увагу до деталей; через недбалість, легковажність припускається помилок у шкільних завданнях, у виконуваннях завданнях та інших видах діяльності.
2. Зазвичай важко зберігає увагу при виконанні завдань або під час гри, легко відволікається.
3. Часто виявляється неспроможна дотримуватися запропонованих інструкцій, відчуває труднощі із завершенням виконання уроків чи домашньої роботи (що не пов'язані з негативною чи протестною поведінкою).
4. Часто відчуває складнощі у створенні самостійного виконання завдань та інших видів діяльності.
5. Зазвичай уникає, висловлює невдоволення та чинить опір виконанню завдань, які вимагають тривалого збереження уваги.
6. Часто втрачає речі (іграшки, шкільне приладдя, олівці, книги, робочі інструменти).
7. Часто виявляє забудькуватість у повсякденних ситуаціях.
Гіперактивність
1. Часто спостерігаються неспокійні рухи в кистях та стопах; сидячи на стільці, крутиться, крутиться.
2. Часто встає зі свого місця під час уроків або інших ситуаціях, коли потрібно залишатися на місці.
3. Часто виявляє безцільну рухову активність: бігає, крутиться, намагається кудись залізти, причому у таких ситуаціях, коли це неприйнятно.
4. Зайве балакучий.
Імпульсивність
1. Часто відповідає питанням, не замислюючись, не вислухавши їх остаточно.
2. Часто заважає іншим, пристає до оточуючих (наприклад, втручається у розмови чи ігри).
Поради батькам:
• обов'язково проконсультуйтеся у спеціалістів (психолога, невролога);
• виховуючи гіперактивну дитину, уникайте крайнощів: прояви надмірної жалості та вседозволеності, з одного боку, та встановлення перед дитиною завищених вимог – з іншого боку;
• намагайтеся спілкуватися з дитиною спокійно та стримано, зведіть до мінімуму заборони та слова «ні», «не можна», виключіть зі своєї мови негативізми типу «не крутись, я з тобою розмовляю»;
• дотримуйтесь «позитивної моделі» виховання, уникайте зайвої пунктуальності, жорсткості покарань, завжди хвалите дитину, коли вона цього заслуговує;
• займаючись з дитиною, давайте їй лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона змогла його завершити;
• при поясненні якогось завдання використовуйте зорову стимуляцію (малюнки, картинки та ін.);
• особливо заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають зосередженості, усидливості, концентрації уваги;
• дотримуйтесь чіткого порядку дня і терпляче вимагайте його дотримання, особливо режиму сну;
• обмежуйте перебування дитини у великих компаніях;
• не провокуйте дитину на гучні ігри за участю інших дітей (ідеальний варіант, коли ваша дитина грає ще з одним, але не більше);
• створіть спокійну атмосферу в сім'ї, не сваріться у її присутності, не говоріть на підвищених тонах;
• кожен день ставте перед дитиною певну і цілком конкретну мету, яку вона може досягти, обов'язково похваліть її за виконання завдання, тим чи іншим чином заохочте;
• привчіть дитину до занять фізкультурою, спортом, прогулянок на свіжому повітрі, рухливих ігор; допоможіть знайти їй якесь захоплення, хобі, не перевантажуючи дитину заняттями в різних гуртках (це особливо відноситься до тих випадків, коли дитина не має особливої радості від цих занять).
Ці поради покликані допомогти батькам та педагогам у систематизації життя дитини, її раціональної організації, що сприятиме позитивним змінам у її особистості та поведінці.
( Запрошуємо на наш телеграм канал за посиланням https://t.me/+cxCCLjJVzHw4ZDY )
З повагою, практичний психолог Ящишина Анастасія Костянтинівна
