Що робити, якщо дитина бреше?
Причини, які змушують брехати як дорослих, так і дітей, однакові:
уникнути покарання чи негативної розмови;
отримати якусь вигоду;
справити враження;
щоб не образити іншу людину.
Чим авторитарніше батьки, тим частіше дитина може брехати.
З якого віку дитина починає брехати?
1. У ранньому віці, до 3 років, малюки ще не відокремлюють фантазії від реальності. Часто те, що дорослим здається брехнею, для них є лише безневинна помилка або спосіб захистити себе.
2. З 4-5 років у дітей можуть виявлятися перші ознаки брехні. Але не у кожній ситуації. До 7 років дитина вчиться розрізняти фантазії та реальність. Уявний світ ще дуже багато важить для них.
3. Між 5 та 10 роками діти поступово розвивають розуміння, що означає брехати. Ближче до 9 років вони готові взяти відповідальність за свої вчинки і навмисну брехню.
4. Після 10 років діти вже чудово розуміють, коли вони кажуть правду, а коли ні.
Чому діти обманюють батьків
У перші роки життя у дітей сильно розвинене магічне мислення. Вони дійсно вірять у вигаданих друзів, зубну фею, Діда Мороза та супермена.І коли дитина говорить про такі речі, вона не обманює, а щиро в них вірить. Наше завдання – постаратися навчити дитину розділяти реальність та вигаданий світ.
Спроба скасувати проблему.
Наприклад, у випадках, коли на запитання: «Ти чистив зуби/вимив руки», - дитина хитрує і каже «так». До шкільного віку, а іноді й до 7 років, діти можуть вважати, що якщо сказати «так», то зуби будуть почищені і проблема таким чином вичерпана. Маленькі діти, якщо не хочуть брати на себе відповідальність, щиро вірять, що такий спосіб вирішення проблеми працює.
Привернути увагу дорослих. Часто діти прикрашають дійсність або згущують фарби, коли починають ходити до дитячого садка. Вони використовують цей спосіб, щоб побачити реакцію дорослих та затримати увагу на собі довше. Погодьтеся, як тільки ваша дитина вимовляє: «А сьогодні Марія Миколаївна…», — ви відразу починаєте її слухати з подвійним інтересом.
Дитина стикається з проблемою, яку не може вирішити сама, і вдається до брехні. При цьому їй важлива думка однолітків. Це брехня-перебільшення чи прикрашання. Найчастіше буває у дітей після 10 років. Дитина бреше, щоб бути прийнятою в соціумі, серед друзів, однокласників.
Страх покарання чи реакції батьків. Це найпоширеніша причина брехні. Наприклад, дитина розбила кухоль і думає: «Якщо мама побачить, то покарає чи кричатиме… Тому я краще сховаю уламки, щоб ніхто не дізнався.» Швидше за все, раніше у неї вже був подібний досвід, і вона знає, яких наслідків очікувати у сім'ї. Дитина копіює дорослих — бачить, як мама чи тато спілкуються з іншими, і вбирає, що бувають ситуації, у яких нормально збрехати. Тому важливо усвідомлювати, коли ми брешемо. І якщо при цьому малюк нас чує, пояснюватиме, чому ми це зробили.
Що робити, якщо дитина бреше
Зрозумійте, що дитина бреше не для того, щоб зіпсувати ваш настрій і не тому, що вона перетворюється на злочинця. Брехня - неефективна модель подолання складнощів, з якими ми стикаємося у повсякденному житті. Тому потрібно допомогти дитині знайти інший спосіб вирішення проблем.
Отже, як боротися з брехнею дитини:
Знайдіть докорінну причину брехні. Якщо малюк зовсім маленький, вчіть розділяти реальність та світ фантазій: пояснюйте, що історії уві сні вигадані, вони не відбуваються насправді. Якщо дитина переглянула страшний мультфільм, поясніть, що це вигадка. Якщо малюк стверджує, що він може літати як супермен, скажіть: «Так, було б здорово мати таку супер-силу. Але вона не реальна.»
Не провокуйте дитину на брехню: «Хто це зробив? Що сталося? Як ти міг навіть подумати таке зробити? Її лякають такі питання і вона починає просто відгороджуватись, використовуючи брехню. Тому важливо не ставити дитину в позицію, коли вона тільки може збрехати.
Змініть свою реакцію: Ага, я бачу, що ти намалював на шпалерах. Це, звичайно, погано. Давай подумаємо, як ми можемо виправити ситуацію.
Якщо ви запитали малюка, чи розлив молоко, то йому захочеться збрехати. Щоб уникнути такої ситуації, краще скажіть: Я бачу розлите молоко. Давай витремо.» Таким чином ви показуєте дитині, що не налаштовані проти неї і завжди разом знайдете вихід із складної ситуації. Ваше завдання — дати дитині сценарій, який допоможе прийняти відповідальність і якось виправити помилку, яку вона зробила. При цьому ви зберігаєте довіру і ваші стосунки не псуються.
Зверніть увагу на стиль виховання своєї дитини. Найчастіше діти брешуть через страх, маючи минулий негативний досвід. Якщо ви весь час забороняєте все дитині, то швидше за все вона від вас приховуватиме багато речей і не слухатиметься
Слідкуйте за своєю реакцією на брехню дитини. Вона має бути спокійною та адекватною. Поясніть, як її брехня позначається на відносинах. Розкажіть, що може статися, якщо члени сім'ї перестануть довіряти одне одному.
Уникайте ярликів типу «брехун», «фантазер» і утримуйтесь від бажання публічно скаржитися на брехню дитини. Наприклад, дзвонити бабусі і при малюку розповідати, як він збрехав вам.
Практичний психолог Каушанська Маргарита Володимирівна
