Логопедичні прийоми збагачення та уточнення мовленнєвого словника дитини
На другому-третьому році життя дитини, в період інтенсивного освоєння складу
рідної мови, розвитку форм та функцій мовлення, особливого значення набуває
формування мовленнєвого словника. Оволодіння словниковим складом рідної мови
в цьому віці тісно пов’язане і зумовлює вдосконалення вимови слів у дітей,
оволодіння граматичними нормами мови. Основним логопедичним прийомом
формування правильної вимови на даному етапі є наслідування мовлення дорослих,
внаслідок чого малюк покращує власну вимову звуків у словах. Процес оволодіння
граматичною будовою мови і задачі словникової роботи тісно пов’язані між собою,
оскільки використання слів в контексті зумовлює побудову з них речень, а
відповідно і граматичну зміну слів, узгодження їх один з одним. Як відомо, всі діти
– різні, а тому володіють різними рівнями засвоєння слів. Одні малюки розуміють
слово, але не використовують його в мовленні; другі – впізнають і називають
предмет, дію, якість, відношення, але лише у визначених умовах; треті – розуміють і
правильно використовують слово в будь-яких доступних їм зв’язках і
відношеннях.
Мовленнєвий словник дитини повинен включати загальні групи слів:
– назви предметів, дій з ними, їх якостей і відношень із найближчого оточення
малюка;
– узагальнюючі поняття («іграшки», «посуд», «меблі», «одяг», «фрукти»), що
об’єднують знайомі дітям предмети попередньої групи;
– назви предметів відносно далекого, але зрозумілого для малюка змісту,
характерні для них дії, якості, відношення («транспорт», «тварини та їх дитинчата»);
– різні частини мови, що характеризують відносини між дитиною і дорослими
та однолітками.
Логопедичні прийоми збагачення і уточнення мовленнєвого словника
дитини:
1. 1. Показ предмета і його називання. Для того, щоб уявлення про предмет
було чітким, потрібно уважно роздивитись його разом з дитиною і назвати.
2. Прохання - пропозиція вимовити (сказати) певні слова. Наприклад: «Сорока-
ворона на припічку сиділа. – Скажи: «на припічку сиділа».
3. Пояснення значення предмета. Цей логопедичний прийом посилює інтерес до
слова, забезпечуючи повноцінне його розуміння. Наприклад: «Це – праска. Нею
прасують білизну. Це – ніж. Він гострий. Ним нарізають хліб. Якщо необережно
користуватись ножем, можна порізати руку.»
4. Доручення, які вимагають від дитини відповіді - дії (знайди, покажи, дай,
принеси, зроби щось).
5. Використання дорослим нового слова у поєднанні з різними знайомими словами.
«Дзьобає. Курочка дзьобає. І курчатка дзьобають. Дзьобають зернятка. Курочка
швидко дзьобає. І курчатка намагаються швидко дзьобати».
Такі логопедичні прийоми, а також їм подібні, допомагатимуть закріпити в
пам’яті дитини назви предметів, дій, відношень тощо, спонукатимуть її вимовляти
потрібні слова.
Вчитель-логопед Калабіна Тетяна Анатоліївна
