Особливості розвитку діалогічного мовлення у дітей з ООП
Особливості розвитку діалогічного мовлення у дітей з ООП
Діалогічне мовлення — це форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються
репліками-висловлюваннями, по суті, є чергування й промовляння здебільшого
невеликих, неповних речень простої будови, якими обмінюються співрозмовники.
У дітей із нормальним розвитком мовлення комунікативні уміння та навички
формуються послідовно, на основі пристосування до потреб спілкування.
У дітей із порушеннями мовлення (або з ООП) вони у достатньому обсязі та якості
спонтанно не утворюються, і процес їх формування відбувається у більш пізні
строки, а дефіцит мовних засобів подовжений час не дозволяє цим дошкільникам
активно включатися у мовленнєве спілкування.
Головним завданням спеціального навчання діалогічного мовлення є оволодіння
дітьми навичками мовленнєвого спілкування.
Це передбачає розвиток у них розуміння мовлення оточення, накопичення
мовленнєвих засобів, засвоєння різних форм спілкування.
Діалог – складна форма соціальної взаємодії. Участь у діалозі потребує складних
умінь:
• – власно мовленнєві уміння (вступати у спілкування, підтримувати і
завершувати спілкування; говорити виразно і в нормальному темпі,
користуватися інтонацією діалогу);
• – уміння мовленнєвого етикету (звернення, знайомство, привітання,
запрошення, прохання, згода та відмова, вибачення тощо);
• – уміння спілкуватися у парі, в групі з 3-5 осіб, у колективі;
• – уміння спілкуватися для планування сумісних дій, досягнення
результатів і їх обговорення;
• – невербальні уміння – доречне використання міміки та жестів.
Навички та вміння діалогічного мовлення є основою оволодіння монологічним. І
починати навчання необхідно з формування у дітей із порушеннями мовлення
початкових форм діалогу розмовно-побутового характеру.
Основною метою роботи з формування і розвитку початкових форм діалогічного
мовлення є формування умінь, необхідних для спілкування. Це здійснюється
шляхом поступового переходу від ситуативної до контекстної форми мовлення,
тобто розвиток спілкування відбувається у відповідності із загально-психологічними
закономірностями розвитку мовлення дітей у нормі.
Розвиток мовленнєвої комунікації пов'язаний із накопиченням словникового запасу,
а також із засвоєнням правил його використання. Ці правила засвоюються дітьми, як
і мовлення в цілому, практичним шляхом поступово: спочатку через сприйняття
мовлення дорослого, потім у відображеному мовленні і, нарешті, використовують їх
у самостійному мовленні. До цих правил відносяться різні зміни слів у залежності
від поєднання їх із іншими словами в тому чи іншому висловлюванні, уточнюються
лексичні та граматичні значення слів.
Корекційна робота розпочинається із розвитку сприйняття дітьми мовлення
оточення, що здійснюється в процесі щоденної практичної діяльності дітей.
Використовуються для цього усі режимні моменти, ігри, заняття, спостереження,
екскурсії; звернене мовлення батьків, логопеда, вихователя застосовують як засіб
регуляції дитячої діяльності. Адекватне виконання дій дітьми говорить про
правильне сприйняття і розуміння зверненого мовлення.
Основні прийоми в логопедичній роботі з дітьми молодшого шкільного віку
(другого-третього року життя) можна об'єднати в дві групи:
– прийоми, які допомагають дитині виділити у мовленні дорослих нове слово,
запам'ятати його, зрозуміти значення — це поповнення, збагачення і уточнення
словника;
– прийоми, які сприяють частому вживанню слова у мовленні дитини — це
активізація словника.
Важливим завданням батьків, логопеда на початковому етапі роботи є викликати у
дітей мовленнєву активність. Необхідно заохочувати імпульсивні дитячі
висловлювання, в якій би формі вони не з'явилися: чи це звуконаслідування, чи
слово, чи словосполучення. Але поступово потрібно відмовлятися від
звуконаслідувань і вчити дітей правильно називати предмети навколишнього світу,
ускладнюючи поступово звуковий та складовий склад слова.
За мірою появи активного мовлення у дітей розвивають самостійність у
користуванні словом, бажання використовувати його під час спілкування. З цією
метою застосовують такий прийом, як "питання – відповідь".
Питання спонукають дітей користуватися словесним мовленням, дають можливість
перевірити їх знання та вміння у мовленнєвій комунікації за допомогою запитань,
розвивають у дітей уміння вслуховуватися у зміст зверненого мовлення, тобто
розвивати увагу до мовлення дорослого. Це необхідно для того, щоб дитина
навчалася відповідати на запитання.
А це, в свою чергу, допоможе збагачувати словниковий запас та розвивати уміння
користуватися ним.
Вчитель-логопед Калабіна Тетяна Анатоліївна
