Енурез
Під енурезом розуміється синдром мимовільного сечовипускання, що виникає переважно під час сну. Найчастіше патологія діагностується у дітей-дошкільнят та школярів молодших класів. Однак про захворювання можна говорити лише з моменту досягнення дитиною 5-річного віку (епізоди нетримання урини у дітей, які не досягли 5 років, не вважаються відхиленням).
У діагностиці та терапії енурезу необхідний комплексний підхід одразу кількох фахівців. Складність полягає у різноманітті можливих причин, що викликають патологію – від неврологічних розладів до супутніх урологічних та гінекологічних захворювань. Саме тому батькам слід довірити виявлення та усунення захворювання виключно кваліфікованим спеціалістам.
Симптоми енурезу
Основною ознакою енурезу вважається нездатність дитини контролювати акт випромінювання сечі під час сну. Епізоди неконтрольованого виділення урини можуть виникати щоночі, а можуть регулярно повторюватися лише кілька разів на тижневий або місячний термін. Примітно те, що випорожнення сечового міхура не змушує дитину прокидатися.
Нічне нетримання урини рідко існує саме собою. Як правило, його супроводжують різні невротичні або вегетативні порушення, наприклад:
• уповільнення пульсу;
• зниження температури тіла;
• посиніння рук та ніг;
• емоційна лабільність;
• дратівливість;
• замкнутість;
• зниження успішності у школі;
• бруксизм (скрегіт зубами під час сну);
• неспокійний сон та ін.
Крім цього у дітей, які страждають на енурез, нерідко виникають прояви супутніх захворювань: рецидивуючих інфекцій сечовивідних шляхів, енкопрезу (нетримання калу), дерматитів та інших шкірних патологій (через частого дотику шкіри до сечі).
Причини виникнення дитячого енурезу:
• Уповільнений розвиток церебральних центрів сечовипускання. У нормі з 2 до 4 років остаточно формуються нервові центри, що контролюють сечовипускання. Однак у деяких дітей відбувається затримка їхнього розвитку, внаслідок чого виникає первинний енурез.
• Наявність захворювань сечостатевої системи. Привести до нетримання сечі можуть уроджені та набуті патології видільної та статевої систем. Наприклад, аномальна будова сечівника (його звуження), наявність інфекційно-запальних захворювань (вульвовагініту, баланопоститу, пієлонефриту, циститу та ін.).
• Ендокринні порушення. Деякі захворювання, що супроводжуються гормональними порушеннями, можуть провокувати розвиток енурезу, наприклад, цукровий діабет, гіпотиреоз, гіпертиреоз та ін.
• Вплив стресу. При перенесених дитиною психологічних травм розвивається вторинний енурез. Найчастіше до патології призводять: розлучення батьків, переїзд, зміна дитсадка/школи, поява нового члена сім'ї, смерть близької людини, напружена обстановка у ній, конфлікти з однолітками.
• Спадкова схильність. Імовірність виникнення неконтрольованого сечовипускання значно підвищується в тому випадку, якщо один або обидва батьки коли-небудь страждали від енурезу.
При занятті з психотерапевтом широко використовується як дитяча психотерапія, так й сімейна. При спільному вирішенні проблеми енурезу дитиною та батьками результати досягаються значно швидше, і рецидиви виникають набагато рідше.
З повагою, практичний психолог Ящишина Анастасія Костянтинівна
