«Досить хороша мати»
Поняття «досить хороша мати» ввів у вживання британський педіатр і психоаналітик Винникотт у своїй знаменитій книзі «Гра в реальність».
«Досить хороша мати» в його розумінні на початку життя дитини практично повністю підлаштовується під її потреби. Вона цілком присвячена немовляті і швидко вгадує всі його потреби. Мати жертвує власним сном заради догляду за немовлям, але з часом вона дозволяє дитині відчувати фрустрацію, нехай і в невеликих дозах.
Вона піклується, проявляє емпатію, але не біжить на кожен крик немовляти стримголов. Звичайно, вона не дозволяє цій фрустрації тривати довго. Наприклад, коли дитина голодна вночі, перш ніж почати годування, мати може дозволити їй поплакати пару хвилин - але не довше. Вона не «ідеальна», але «досить хороша» і дає малюкові засмучуватися зовсім трішки, небагато.
Винникотт пов'язує поняття «досить хороша мати» з когнітивним розвитком дитини, а також формуванням у нього здорового сприйняття навколишньої дійсності.
Спочатку немовля сприймає маму як частину себе. У міру дорослішання моменти, коли материнська любов і турбота йому недоступні, допомагають йому відчувати і усвідомлювати навколишній світ.
Якщо мати буде цілком підлаштовуватися під потреби дитини занадто довго і ця «підлаштованість» природним чином не буде слабшати, у немовляти буде затримуватися розвиток усвідомлення світу поза собою. Дитина ніби живе в чарівному світі ілюзій і галюцинацій. Іншими словами, вона вірить, що наявність потреби завжди автоматично веде до її заповнення. Це, за словами Винникотта, саме ілюзія, хоча і необхідна.
Виходить, якщо мати буде постійно і негайно заповнювати всі найменші потреби дитини, не дозволяючи їй засмучуватися і відчувати фрустрацію, у неї просто не сформується поняття про реальну дійсність. З іншого боку, рання стадія безумовної материнської уваги обов'язкова для здорового розвитку малюка. Здатність мати ілюзію - необхідна умова для формування почуття реальності.
Отже, бути «достатньо хорошою матір'ю» не так вже й просто - це комплексне поняття. Доводиться балансувати між двома крайнощами: «хорошою» матір'ю і «холодною» матір'ю, шукати золоту середину між рівнозначно важливими для подальшого благополуччя дитини процесами:
1) спочатку повністю присвятити себе турботі про дитину;
2) потім поступово привчати дитину, що не всі її потреби заповнюються на першу ж вимогу. Але важливо враховувати, що на перших порах моменти фрустрації немовляти повинні бути дуже короткими і збільшуватись поступово.
Практичний психолог Ящишина Анастасія Костянтинівна
