Як розвивати емпатію у дитини
Емпатія - це здатність співпереживати іншій людині. Емпатія не притаманна людині від народження, а розвивається в процесі життя при взаємодії дитини з іншими людьми. Маленька дитина абсолютно не здатна до співчуття по відношенню до іншої людини. Саме тому вона може кричати, коли у мами болить голова, не замислюється про почуття іншої дитини, коли відбирає у нього лопатку і т.д. Дитина раннього віку (до 3 років) практично не здатна виявляти емпатію по відношенню до інших людей. Але поступово, в дошкільному віці, ми можемо спостерігати перші прояви співпереживання по відношенню до інших людей.
Можна виділити три умови, які є необхідними для розвитку у дитини здатності до співпереживання:
- Отримання власного позитивного досвіду;
- Усвідомлення власних емоцій і почуттів;
- Усвідомлення того, що ймовірно відчуває інша людина. Ці умови одночасно є етапами розвитку емпатії.
Основні рекомендації, яких варто притримуватись, для розвитку емпатії у дитини виглядають так:
Навчіться розрізняти свої емоції
Як ми можемо пояснити дитині, що таке злість, страх, радість, коли самі не можемо ідентифікувати їх?
Перший крок до розуміння емоцій інших - можливість розпізнавати їх в собі. Якщо ви сумуєте, сердитесь, радієте, озвучте це дитині. Якщо помітили, що це робить хтось інший, також зверніть на це увагу малюка. Наприклад: «Подивися, цей хлопчик плаче. Він упав. Йому боляче, тому він сумує».
Моделюйте ситуації з різними емоціями
Сюжетно-рольові ігри - відмінний спосіб програти всю палітру почуттів. Саме в грі можна змоделювати турботу, співчуття. Спочатку самі придумуйте сценки, в які дитина із задоволенням включиться, і поступово передавайте кермо влади малюкові.
Показуйте на власному прикладі, як працює емпатія
Якщо дитина довго і старанно будувала вежу, а потім вона раптово обрушилася, малюк засмучується і починає плакати. І що ж робимо ми, дорослі? Ми намагаємося заспокоїти його словами: «Не сумуй, давай побудуємо нову вежу». Це не правильно.
Треба визнати почуття дитини, поспівчувати йому і дати прожити емоцію суму.
Правильніше було б сказати: «Розумію, як тобі зараз прикро, адже ти стільки сил витратив на будівництво вежі».
Допомагайте дитині знаходити вихід із складних ситуацій
Якщо малюк сильно переживає через зруйновану вежу, ви можете не тільки поспівчувати йому, але й показати, як ви самі виходите зі складних почуттів.
Наприклад: «Колись в дитинстві у мене зламалася машинка. І мені було так само сумно, як і тобі зараз. Але я зробила великий вдих, і мені трішки полегшало. Хочеш спробувати? Давай спробуємо разом?»
Не приховуйте свої почуття від дитини
У нас є велика спокуса показувати дитині тільки позитивні емоції, а негативні залишати за кадром. Робити цього не варто з однієї простої причини: Дитина дивиться на нас і розуміє, які емоції відчувати нормально, а які - ні.
Якщо ми ховаємо в собі гнів і страх, приховуємо їх від дитини, то, подорослішавши, вона буде робити так само. Вона вважатиме, що негативні емоції повинні бути під забороною, і буде страждати від цього.
Практичний психолог Каушанська Маргарита Володимирівна
