Заїкання у дітей
Заїканням називають порушення плавності і ритму мовлення, при якому у дитини виникають складності з вимовою слів і фраз, багаторазове повторення складів або коротких слів, подовження пауз перед початком вимови.
В основі цього розладу лежить спастичне скорочення структур, які забезпечують мовленнєву функцію (м'язів гортані, язика, м'якого піднебіння, губ). Спазми, зумовлені надмірним збудженням відповідних центрів в головному мозку (мовному, емоційному). В результаті виникають артикуляційні, голосові або дихальні скорочення, які не дають дитині висловлюватися плавно і ритмічно.
Залежно від характеру мовленнєвих порушень виділяють наступні типи заїкання:
тонічне заїкання - проявляється в мовленні тривалою зупинкою на початку слова (тривалість від декількох секунд до однієї хвилини, наприклад: "м.ячик", "авт.обус"). Слова при цьому як би із зусиллям виштовхуються тим, хто заїкається.
клонічне заїкання - проявляються в мовленні легким, але багатократним повторенням одного і того ж складу (зазвичай початкового складу слова, наприклад: "м-м-м-м-м-м-м-м-м-м'ячик", "па-па-па-па-па-паровоз")
змішане - паузи і повторення присутні одночасно.
Розділяють дві основні форми заїкання - невротичну і неврозоподібну.
Невротична форма заїкання
Як правило, невротична форма заїкання є наслідком психічної травми, переляку, і починає гостро проявляти себе у дітей у віці 2-4 років.
У таких дітей не відзначається патологій внутрішньоутробного розвитку або ускладнень під час пологів. Вони розвиваються відповідно до віку. Мовленнєвий розвиток зазвичай відбувається швидше, ніж у однолітків. Часто спостерігається швидкий темп мовлення, дитина ніби захлинається словами, ковтає закінчення і пропускає склади.
Більшість дітей до появи заїкання вже мають певні особистісні особливості - зміни настрою, боязнь темних кімнат, плаксивість, збудливість, нічний енурез. У незнайомій обстановці такі діти лякаються, бояться змін, тривало і складно адаптуються до дитячого садочку.
Невротична форма заїкання у дітей виникає внаслідок гострої або хронічної психічної травми. Гостра психічна травма - це раптовий переляк, хронічна - несприятливий клімат в родині, скандали. Невротичне заїкання може розвиватися у дітей при активному введенні другої мови, при двомовності в родині або при захопленні батьків методиками раннього розвитку дитини. У цьому випадку вивчення другої мови супроводжується великим нервовим напруженням, яке дитина не завжди може винести.
Загальна моторика дітей з невротичним заїканням не порушена, діти рухаються граціозно, координація зберігається, жести і міміка емоційні.
Поступово мовленнєві труднощі позначаються на поведінці та характері. Дитина свідомо не вживає важкі для неї слова, маскує свій дефект розтягуванням звуків. Вона уникає незнайомі компанії, уникає хвилюючих ситуацій: виступів на публіці, суперечок. Наприклад: дошкільник відмовляється брати участь у святах у дитячому садочку, де треба розповідати вірші.
Надалі це накладає певний відбиток на все життя і призводить до величезних комплексів, невміння вливатися в колектив, розмовляти з людьми. Такий стан може призвести до виникнення у дитини логофобії - патологічній боязні заговорити при людях. Ось чому потрібно вчасно звернутися до фахівців і провести корекцію заїкання.
Неврозоподібна форма заїкання
Неврозоподібне заїкання починається у дітей віком 3-4 років, провокуючих чинників зазвичай немає - ані стресу, ані складнвідносин в сім'ї. Часто присутні проблеми при вагітності, загроза викидня або асфіксія під час пологів. На перших місяцях життя такі дітки погано сплять, неспокійні. У них порушена моторика, координація рухів, пізніше починають повзати, ходити.
У порівнянні з однолітками діти з неврозоподібною формою заїкання пізніше починають говорити. Словниковий запас накопичується поступово, присутня неправильна вимова звуків. Початок заїкання збігається з формуванням фразового мовлення.
Судомні запинки в мовленні не залежать від того, потрапила дитина в незнайому ситуацію або говорить з батьками. Заїкання посилюється в період захворювань, при фізичному або психічному стомленні дитини.
У дітей з неврозоподібним заїканням порушена загальна моторика, порушена координація між рухами рук і ніг. Дітям важко запам'ятати послідовності рухів в танцях.
При неврозоподібній формі дитина заїкається завжди, в той час як при невротичній формі заїкання малюк може говорити нормально, без запинок, якщо він знаходиться в спокійній обстановці.
Отже, заїкання - це не анатомічні зміни в будові певних органів, а лише розлад в їх діяльності; таке порушення є характерним для слабкої нервової системи і виникає при дії надсильних подразників. Заїкання проявляється у кожного своєрідно, прояви цієї вади піддаються пом'якшенню в результаті систематичного впливу (лікування, виховання, навчання) на нервову систему та психіку дитини. Слід відмітити, невротична форма заїкання легше піддається корекції і має більш сприятливий прогноз, ніж при неврозоподібній формі.
Вчитель – дефектолог Проніна Софія Андріївна
