Дитячий негативізм
Дитячий негативізм – вид психологічного протесту на вимоги дорослих, за допомогою якого дитина хоче відстояти права своєї особистості. Дитячий негативізм починає проявлятися у дитини 2,5 – 3 років, це період становлення особистості дитини, усвідомлення себе як окреме від мами та від тата "я".
Дитячий негативізм може виявлятися у двох формах:
– пасивний негативізм виявляється у відмові виконати пред'явлені вимоги.
– активний негативізм, у якому здійснюються дії, протилежні вимогам.
Дитячий негативізм характеризується тим, що:
– раніше звичне та улюблене стає для дитини небажаним;
– з'являються перші «ні»: дитина відчуває потребу висловити свою думку, показати, що вона - окрема особистість, але оскільки малюк не знає, як це зробити, саме слово «ні» і є способом висловити свою точку зору, зовсім не схожу з нав'язуваними батьками;
- дитина відмовляється виконати прохання, але не тому, що їй цього не хочеться, а тому що для неї важливо проявити самостійність, не підкоритися волі дорослого, довести свою самостійність.
- З'являються фрази: "Не хочу!", "Не буду!".
Фраза "не хочу!" з'являється у дітей в період від 18 місяців (все дуже індивідуально) і далі, а триває приблизно до трьох років (тут теж все суто індивідуально). На даному етапі дитина знайомиться з новими, зовсім незнайомими раніше, відчуттями та емоціями, такими як гнів, агресія, які слідують за відмовою на примус з боку мами чи тата, наприклад, до купання, одягання або прийняття їжі. Впоратися самому, в даному випадку, становить величезну проблему, адже малюк елементарно не знає, як приборкати ці емоції. Звідси з'являється і некерованість над дитиною, і дикі крики дитини через різні дрібниці, як нам здається. Особливе загострення може наступити у разі, якщо дитина хвора, або голодна.
Фраза "не буду!" появляється у дітей приблизно на 4-му році життя і триває до 6 років. В даному випадку фізичний прояв емоцій та негативізму йде на другий план, а словесне – займає лідируюче місце. Дитина навідріз відмовляється виконати будь-яку дію, яку виконувала раніше без труднощів; робить вигляд, що не чує.
– з'являються часті примхи, постійна плаксивість, впертість та свавілля, а також бунт проти сімейних правил.
Рекомендації батькам:
1. Правила мають бути зрозумілі дітям (чітко формулюйте прохання).
2. У дитини мають бути не лише обов'язки, а й права.
3. Вимоги та нагадування повідомляйте спокійно, але твердо. Роздратування дорослого лише посилить негативну реакцію дитини на заборону.
4. За будь-яких проблем у поведінці дитини допомагає ведення щоденника. По-перше, спостереження допомагає дорослому як би відсторонитися, подивитися на ситуацію більш об'єктивно, знизити емоційне напруження. По-друге, зрозуміти, що саме викликає у дитини протест.
5. Дитині необхідно мати вибір. Надайте їй цю можливість. Наприклад, "Ти сьогодні митимешся під душем або приймеш ванну?"
6. Не слід карати дитину лише за те, що вона говорить слово "ні". Дитина, яка не має права заперечувати, у майбутньому не зможе відстоювати свою точку зору.
7. Варто звернути увагу, чи не надто часто у спілкуванні з дитиною звучить слово "не можна". Спробуйте скоротити кількість заборон - можливо, серед них є й непотрібні. Нехай частіше звучить слово "можна", що означає бажані форми поведінки. Наприклад: "На шпалерах малювати не можна, а на папері можна".
8. Закликайте на допомогу почуття гумору та гру. У спілкуванні з упертим малюком буває ефективним метод від противного: "Ти тільки не надумай сьогодні лягти о восьмій годині". Або гра в хлопчика-дівчинку-"навпаки": "Ти сьогодні все робиш навпаки, коли я попрошу тебе про щось. А завтра я стану "мамою-навпаки"". Не спрацюють одні прийоми – придумайте щось інше. Головне, випробовувати якнайбільше позитивних емоцій від взаємного спілкування.
9. Заохочуйте активність, пошук нового, самостійність.
10. Не варто сприймати таку поведінку, як спробу вам «насолити» або роздратувати. Це цілком нормально, достатньо переключити увагу дитини на щось нове, зацікавити, наприклад, новою іграшкою чи прочитанням нового вірша. Але, в жодному разі, не фізичною розправою – це лише «замкне» малюка і викличе ґрунт для недовіри.
11. Необхідно враховувати дитячі бажання, потреби, здібності. Дуже важливо розуміти стан дитини, а також не видавати своїх власних бажань за потреби дитини. Важливо зрозуміти: у такому начебто негативному прояві є і один важливий позитивний момент – дитина хоче проявити самостійність, мати свою думку (нехай і в неприємному втіленні).
Важливо пам'ятати, що найчастіше дитячий негативізм - минуще явище, але він може закріпитися та стати стійкою рисою особистості – якщо дорослі ведуть себе занадто жорстко, і дитина постійно відчуває емоційну напругу.
( Запрошуємо на наш телеграм канал за посиланням https://t.me/+cxCCLjJVzHw4ZDY
З повагою, практичний психолог Ящишина Анастасія Костянтинівна
